- третій
- -я, -є.1) Числ. порядк., відповідний до кільк. числ. три. || Який перевищує два, наближається до трьох (про одиниці рахування часу). || Який надходить, настав і т. ін. безпосередньо за чимось другим. || у знач. ім. тре́тій, -тього, ч.; тре́тя, -тьої, ж. Той (та), що йде, займає місце після другого (другої).••
Одна́ тре́тя ; Тре́тя части́на (ча́стка) кого, чого — одна з трьох рівних частин; третина.
Тре́тя осо́ба грам. — одна з трьох форм граматичної категорії особи, що виражається відповідними закінченнями дієслів та особовими займенниками.
2) у знач. ім. тре́тє, -тього, с. Десерт, яким закінчується обід із двох страв.3) у знач. ім. тре́тя, -тьої, ж. Година, що настає після другої.4) Який не повинен бути зацікавлений у тому, що стосується двох сторін, осіб; сторонній. || у знач. ім. тре́тій, -тього, ч. Стороння особа. Третій зайвий.••Із тре́тіх рук — через ряд посередників, не безпосередньо.
Че́рез тре́тіх осі́б бра́ти (дава́ти і т. ін.) — брати від когось, давати комусь і т. ін. не безпосередньо (із рук у руки), а через когось стороннього, підставного.
Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005.